До Старицького округу в травні 2024 року евакуація «не доїхала» / Фото: Наталя Морозова
Після повторного російського наступу на Вовчанщині людей із прикордонного Старицького округу продовжували евакуювати до осені 2024 року. Військові скидали мешканцям з дронів записки із часом і місцем виходу з небезпечної території.
«У старостат уже не повернулася»
До повномасштабного вторгнення у Старицькому старостинському окрузі проживали близько 890 людей. Від деяких населених пунктів до кордону з росією — лише кілька кілометрів. Частина мешканців залишила округ ще у 2022 році. Проте остаточно звичне життя зруйнував травень 2024-го.
«Все у нас було дуже добре, все у нас було гаразд…»/Фото: Наталя Морозова
Про це журналісту медіа «Слобідський край» розповіла староста Старицького старостинського округу Вовчанської громади Наталя Морозова.
«9 травня 2024 року я виїхала на нараду до Бугаївського старостату, але у свій старостат вже не повернулася. З 10 травня розпочався масований наступ. Наші населені пункти розташовані дуже близько до кордону: десь три-чотири-п’ять кілометрів, найдальше — приблизно вісім. Як стояла тоді, так фактично й довелося виїхати», — згадує Наталя Морозова.
Разом зі старостами громади залишати територію довелося й працівникам Вовчанської міської військової адміністрації. Одночасно почалася велика евакуація цивільного населення.
Для громади це означало необхідність у надзвичайно короткий час перебудувати всю роботу: знайти людей, які евакуювалися по Харкову та області, налагодити видачу гуманітарної допомоги, допомогти з документами та соціальними питаннями.
«Наше керівництво зібрало всіх працівників, усю команду. Потім почалася масова евакуація, але люди, які виїхали, не залишилися самі. Старости знали, де перебувають їхні мешканці, інформували людей, куди можна звернутися по довідки, документи чи допомогу», — говорить староста.
Організована евакуація до округу не дісталася
Для мешканців Старицького округу виїзд був особливо складним. Організований транспорт у села вже не міг потрапити через безпекову ситуацію. У когось був власний автомобіль, але багатьом довелося виходити пішки.
«На жаль, у мій округ евакуація заїхати вже не змогла. Ті, в кого були машини, буквально вискакували на колесах зі своїх дворів. А інші виходили до небезпечних місць лісами, лугами, хащами. Там їх зустрічали наші військові, підбирали та вивозили далі», — розповідає Наталя Морозова.
Доставка гуманітарної допомоги в Старицький округ до окупації в травні 2024 року/Фото: Наталя Морозова
Вихід людей із небезпечної зони не завершився за кілька днів чи навіть тижнів. Окремі мешканці залишалися у своїх домівках упродовж літа. За словами Наталі Морозової, люди продовжували виходити зі старостату аж до вересня 2024 року.
Коли звичайна комунікація вже практично не працювала, військові використовували для зв’язку дрони.
«Наші хлопці скидали людям з дронів записки: повідомляли, щоб ті збиралися на певний час, що їх будуть супроводжувати й виводити. Люди доходили до визначеної точки, до лісництва, а вже звідти їх забирали та вивозили», — згадує староста.
За її словами, після травня 2024-го з округу виїхали приблизно 600 мешканців.
15 загиблих, а доля чотирьох невідома
Не всі мешканці Старицького округу змогли вибратися з небезпечної території.
Наталя Морозова говорить про 15 цивільних жителів старостату, які загинули. Ще про чотирьох людей із двох родин інформації немає. Вони свідомо відмовилися залишати свої будинки.
«На сьогодні в моєму старостаті залишилися дві родини. Це люди похилого віку, які категорично сказали: «Ні». На жаль, я не можу сказати, живі вони зараз чи ні. Зв’язку немає взагалі», — говорить Наталя Морозова.
Йдеться про два сусідні двори. Там жили матері та дорослі доньки. Найстаршим жінкам — понад 80 років, їхнім донькам — понад 60. Рішення матерів залишитися фактично визначило і вибір дочок.
«Дочки не виїхали через мам. Мамам уже за 80 років. Вони сказали приблизно так: «Що буде, те й буде». А доньки, звісно, їх не залишили», — каже староста.
Наразі можливості перевірити, що сталося з цими людьми, немає.
Підвезення гуманітарної допомоги у старостинський округ до повторного російського наступу/Фото: Наталя Морозова
Старостат без села
Представники Вовчанської міської військової адміністрації та старости нині працюють у Харкові. Інформацію для мешканців публікують через ресурси громади, а старости залишаються основною точкою зв’язку для людей з їхніх населених пунктів.
Питання після евакуації виникають різні: довідки, оформлення статусу внутрішньо переміщеної особи, соціальна допомога, звернення до ЦНАПів та інших установ.
Урочистості до Дня пам’яти та перемоги над нацизмом біля Старицького старостату 8 травня 2024 року/Фото: Наталя Морозова
Для частини літніх мешканців навіть дістатися потрібної установи в чужому місті було складно.
«Люди знають, до кого звертатися. Я можу твердо сказати: жодна людина не пішла від нас зі своїм питанням без підтримки чи роз’яснення. Не все можна вирішити одразу, але ми пояснюємо, допомагаємо, говоримо, куди звертатися. Якщо людина сама не може цього зробити, і з цим допомагаємо», — говорить Наталя Морозова.
Наприклад, староста сідала за кермо власної автівки, забирала людей і возила їх по установах Харкова, щоб оформити необхідні документи.
«Мені доводилося їхати своєю машиною, забирати людей, везти їх у ЦНАП, потім в управління соціального захисту, допомагати оформлювати ВПО. Бо люди опинилися в абсолютно нових умовах і не всі розуміли, що і де потрібно робити», — розповідає Наталя Морозова.
Наприкінці травня 2024 року будівля Старицького старостату згоріла/Фото: Наталя Морозова
Тож хоча сьогодні мешканці Старицького старостинського округу й живуть далеко від дому, але зв’язок із ним та одне із одним не втрачають. І староста намагається робити усе можливе, щоб так тривало й надалі.
Раніше «Слобідський край» розповідав про евакуацію з Новоолександрівського округу Вовчанської громади.
Ваша підтримка – запорука нашої щоденної праці. Ставайте частиною спільноти «Слобідського краю».
