Амбулаторія Дергачі-1(відновлена), 2025 рік/фото: Олександр Кулік
За кілька кілометрів від російського кордону, під постійними обстрілами та атаками дронів, медики Дергачівської громади продовжують лікувати людей. Громада відбудовує медичні заклади, забезпечує лікарів обладнанням і доводить: навіть біля фронту система охорони здоров’я може працювати.
Стратегія виживання
Як розповів медіа «Слобідський край» начальник Дергачівської міської військової адміністрації Вячеслав Задоренко, останні п’ять років для медицини Дергачівщини стали іспитом, який неможливо було передбачити в жодному підручнику з кризового менеджменту. Громада витримала подвійний удар: спочатку пандемію COVID-19, а потім – повномасштабну війну, яка перетворила мирні амбулаторії на мішені для артилерії. Проте система охорони здоров’я Дергачівської громади протягом 2021–2025 років значно підвищила доступність і якість послуг, незважаючи на руйнування амбулаторій та евакуацію частини персоналу.
Начальник Дергачівської МВА Вячеслав Задоренко
«Система охорони здоров’я громади протягом 2021–2025 років пройшла шлях від масштабного будівництва до вимушеної роботи в умовах постійного ризику», – зазначає Вячеслав Задоренко.
Від «старої клініки» до сучасного центру
Попри руйнування, громада не просто латає дірки, а створює нову якість. Найяскравішим прикладом став проєкт «Дергачі-1». За рахунок фінансування з Фонду ліквідації наслідків збройної агресії стару одноповерхову амбулаторію в центрі міста, пошкоджену обстрілами, фактично звели наново. Тепер це сучасний двоповерховий медичний хаб, удвічі більший за площею, повністю інклюзивний та оснащений за останнім словом техніки.
Амбулаторія Дергачі-1 після російського удару, квітень 2022 року/фото: Олександр Кулік
Також у 2024 році проведено капітальний ремонт амбулаторії «Дергачі-2» в іншому мікрорайоні міста.
Амбулаторія Дергачі-2 після ремонту покрівлі і заміни вікон, листопад 2024-го/фото: Олександр Кулік
Амбулаторії, які відбудовували двічі
«Ще до війни, у 2021 році, ми завершили будівництво двох сучасних амбулаторій – у селах Руська Лозова та Великі Проходи. Але, на жаль, у перші місяці бойових дій ці нові будівлі було суттєво пошкоджено. Обидві амбулаторії ми оперативно відбудували вдруге – уже після деокупації», – розповідає Вячеслав Задоренко.
Будівництво сімейної амбулаторії у Великих Проходах, 2021 рік/фото: Олександр Кулік
Наприкінці 2022 року Русько-Лозівська амбулаторія прийняла перших пацієнтів. У Великих Проходах заклад запрацював у 2023 році, але згодом вимушений був припинити роботу через погіршення безпекової ситуації.
Сімейна амбулаторія у Великих Проходах після російських обстрілів/фото: Олександр Кулік
Аналогічна ситуація склалася в Козачій Лопані. Там капітальний ремонт розпочався ще до війни, після деокупації проєкт відновили, однак у грудні 2023 року росіяни вщент зруйнували будівлю. Зараз через постійні обстріли та об’єктивні причини розпочати відновлення там неможливо.
Завдяки співпраці з міжнародними донорами у 2023–2024 роках проведено ремонт амбулаторії селища Слатине. Благодійні організації також надали будматеріали та меблі для ремонту інших закладів, адже під час окупації деякі з них були вщент розграбовані, і матеріальну базу довелося відновлювати практично з нуля.
Дрони та «сіра зона» логістики
Сьогодні лінія фронту диктує свої правила. Ворог контролює під’їзні шляхи до Прудянки, Цупівки та Токарівки. Під постійними обстрілами – Козача Лопань.
«Ми змушені були призупинити роботу пересувної амбулаторії в Прудянці, яка була надзвичайно популярною. Причина одна – безпека. Ворог бачить кожен рух на дорозі, і ми не можемо наражати людей на ризик скупчення в одному місці», – пояснює начальник Дергачівської МВА.
Сімейна амбулаторія у Руській Лозовій після російських обстрілів/фото: Олександр Кулік
Навіть у Руській Лозовій ситуація ускладнилася: дрони на оптоволокні тепер долітають майже до кільцевої Харкова, атакуючи, зокрема, комунальну техніку біля медзакладів. Тому основним «медичним хабом» для прикордоння стали Слатине та Дергачі.
Сімейна амбулаторія у Слатиному, пошкоджена російською артилерією, травень 2022-го/фото: Олександр Кулік
«Тесли» для медиків
Попри все, медицина громади технічно оснащена краще, ніж у мирні часи. Це парадокс війни, можливий завдяки синергії бюджету та донорів.
Мобільна амбулаторія/фото: Олександр Кулік
Крім генераторів, громада отримала 4 системи накопичення енергії Tesla Powerwall, що забезпечують безперебійну роботу обладнання. Центр сімейної медицини отримав 7 нових автомобілів та мобільні амбулаторії для виїздів у віддалені точки.
«Наші лікарі – це герої у білих халатах. Вони залишилися з людьми у найважчі часи, рятуючи і захисників, і цивільних. Громада це бачить і цінує: у нас немає кадрового голоду, бо люди відчувають повагу і підтримку», – зазначає Вячеслав Задоренко.
Не припиняли роботу жодного дня
Для пацієнта медицина починається з відчинених дверей амбулаторії або голосу лікаря у слухавці. Для Марії Хвисюк, яка очолила Центр первинної медико-санітарної допомоги Дергачівської міської ради у квітні 2023 року, медицина прикордоння – це щоденний виклик.
Марія Хвисюк, директорка ЦПМСД/фото: Олександр Кулік
«Я не можу сказати про жодну з наших амбулаторій, що вона розташована в умовно безпечному місці. Це наша реальність з перших днів війни, яка впливає і на робочий процес, і на психологічний стан пацієнтів та працівників», – каже директорка Центру.
На сьогодні Центр обслуговує близько 32 800 пацієнтів (згідно з укладеними деклараціями), серед яких частина – внутрішньо переміщені особи. У структуру «первинки» входять сім працюючих амбулаторій.
Виклики, з якими стикаються медики, вражають своєю масштабністю.
«Бувають періоди, коли через загрози ми вимушені припинити щоденний доступ до деяких амбулаторій. Але ми навчились адаптуватися: організовуємо мобільні виїзди, відвідуємо вдома пацієнтів, які потребують постійного нагляду. Жоден хворий не залишається без підтримки», – підкреслює Марія Хвисюк.
У Центрі працює згуртована команда: 18 лікарів та 19 медичних сестер. Це повна укомплектованість, що є рідкістю для прифронтових зон. Є серед персоналу й ті, хто пережив окупацію, допомагаючи мешканцям у найважчі місяці.
«НАТОвська база» у звітах окупантів
У Дергачівській громаді дуже вдячні іноземним друзям за підтримку своєї медицини. Окрім передачі обладнання, медики-волонтери з Литви періодично здійснюють виїзди у віддалені села. Вони привозять із собою вузькоспеціалізовану допомогу, яка в умовах війни є дефіцитною.
Саме під час такого візиту в Козачу Лопань лікарі ледь не загинули під вогнем.
«Це був грудень 2023 року. Пряме влучання ворожого снаряда в амбулаторію Козачої Лопані. У той момент у будівлі були лікарі, медсестри, пацієнти. Це момент, який я ніколи не хочу згадувати, і водночас – ніколи не забуду. Дякую Богу, всі вижили», – згадує директорка Центру первинної медико-санітарної допомоги.
Сімейна амбулаторія у Козачій Лопані, зруйнована російським ударом у грудні 2023-го/фото: Олександр Кулік
Коли лікарі під обстрілом намагалися врятуватися, ворог з дрона зафіксував цей момент. Пізніше у пропагандистських «Z-групах» це відео видали за «знищення бази НАТО», назвавши медиків у білих халатах «фашистами, що тікають».
«Люди навчилися жити у війну, адаптувалися, але згуртованість стала нашою головною зброєю. Ми відчуваємо підтримку партнерів – за нами стоїть стіна, і це дає силу і лікарям, і пацієнтам», – каже Марія Хвисюк.
В амбулаторії «Дергачі-1»/ фото: Слобідський край
Відновлену амбулаторію «Дергачі-1» іноземні партнери називають зразковою. Тож керівниця Центру ділиться своїми мріями: «Хто б міг повірити, що за півтора року в нас буде сучасний центр, удвічі більший за площею? Це дає віру: ми відбудуємо свої амбулаторії. Після перемоги люди повернуться, і ми будемо готові зустріти їх високою якістю медичної допомоги».
Комфорт пацієнтів і лікарів
Лікарка загальної практики сімейної медицини Ольга Островна працює в Дергачах уже 12 років. Вона пам’ятає амбулаторію «Дергачі-1» і в спокійні часи, і в моменти, коли снаряди лягали прямо під вікна одноповерхової будівлі.
Ольга Островна, лікарка загальної практики сімейної медицини/фото: Слобідський край
«Тоді умови були спартанські: без світла, без тепла, але допомогу ми надавали постійно. На початку війни був величезний потік людей із серцево-судинними проблемами на фоні стресу», – згадує пані Ольга.
Сьогодні ж вона не приховує задоволення від нових умов: «Раніше ми ділили кабінет з іншими лікарями, тепер у кожного свій кабінет. Це конфіденційність – пацієнтам комфортно, вони можуть спокійно відкритися лікарю».
Тепер в амбулаторії на першому поверсі можна оперативно отримати результати основних аналізів, що значно спрощує діагностику. Щодня лікарка приймає 10–15 пацієнтів. Крім місцевих, звертаються багато переселенців із Золочева, Вовчанська, Куп’янська та інших прифронтових громад.
На першому поверсі функціонує сучасна лабораторія/фото: Слобідський край
Допомагають сусідам
Пан Олексій живе на північній околиці Дергачів, він разом із дружиною був змушений евакуюватися у березні 2022 року.
Пан Олексій/фото: Слобідський край
«Я був із дружиною у 2022-му там, де немає постійних обстрілів. І можу порівняти: у нас, на Харківщині, медицина зараз краща. Війна йде, а у нас такий центр збудували. Звісно, краще бути здоровим і зустрічати свого лікаря просто на вулиці, спілкуючись як добрі знайомі. Але якщо вже довелося прийти в амбулаторію, то тут ти відчуваєш, що майбутнє вже настало», – ділиться чоловік.
Пані Ірина приїхала до лікарів із Золочева автобусом. В її рідній громаді зараз немає ендокринолога, а для жінки з діабетом, яка перейшла на інсулін, допомога фахівця є критичною.
Пані Ірина/фото: Слобідський край
«У мене цукровий діабет, перевели на інсулін, треба виписувати рецепти. Тут приймають без проблем, хоч я і з іншої громади. Це дуже важливо, що в такі часи ми можемо знайти допомогу там, де вона є фаховою», – каже пацієнтка.
Як повернути життя
Сьогодні Дергачівська громада демонструє унікальну модель відновлення. Попри близькість фронту, тут не чекають «кращих часів», а будують уже зараз. Бо тут упевнені: якщо відкладати на завтра, можна запізнитися.
Відновлена сімейна амбулаторія у Руській Лозовій, січень 2024-го/фото: Олександр Кулік
«Перше, з чого треба починати відновлення нормального життя в селах – це медичні, освітні заклади та дитячі садочки. Якщо школа, садочок та лікарня працюють, люди будуть повертатися, будуть відбудовувати власні домівки, і в громаду поступово повернеться життя. Але якщо цих трьох складових немає, людина не повернеться туди, де дитині ніде навчатися, а родині ніде лікуватися. Тому медицина для нас – це не просто послуга, це фундамент, на якому ми тримаємо наше майбутнє», – підкреслює начальник МВА Вячеслав Задоренко.
