Куп’янський автотранспортний фаховий коледж / Фото: Вікторія Щербакова
Повномасштабна війна змусила десятки навчальних закладів Харківщини залишити рідні міста та фактично починати все з нуля. Деякі коледжі з громад, на території яких тривають бойові дії, релокувалися до Харкова. А в рідних громадах їхні будівлі тепер стоять розбиті через російські обстріли.
Без власних корпусів, гуртожитків та звичного студентського життя ці заклади продовжують працювати дистанційно, набирати студентів і навіть відкривати нові спеціальності. Серед них – Куп’янський автотранспортний фаховий коледж та Вовчанський коледж Державного біотехнологічного університету. Обидва заклади пережили окупацію, евакуацію та втрату матеріальної бази, однак змогли зберегти колективи й освітній процес.
«Ми стали коледжем без дому»
Виконувачка обов’язків директорки Куп’янського автотранспортного фахового коледжу Вікторія Щербакова очолила заклад улітку 2022 року, саме тоді, коли Куп’янськ перебував в окупації.
«Під час окупації колеги розбіглися хто куди. Ми з родиною вирішили виїжджати. Приїхали до Харкова, і я взагалі не розуміла, що мені робити далі. Звернулася до департаменту науки і освіти – і з цього почалася наша дивна історія», – згадує Вікторія Щербакова.
Тоді найважливішим завданням для коледжу стало зберегти зв’язок зі студентами та видати українські дипломи випускникам 2022 року. Після рішення департаменту освіти коледж тимчасово перемістили до Харкова. Спочатку довелося буквально вручну відновлювати його роботу.
«Перше, що ми зробили – видали дипломи тим студентам, яких змогли знайти. Хтось сам виходив на зв’язок, когось розшукували. А вже 3 жовтня 2022 року почали навчальний процес», – каже керівниця коледжу.
За її словами, після окупації у закладі залишилося лише кілька викладачів з Куп’янська.
«Ті викладачі, які пішли на співпрацю з російською владою, були звільнені. Залишилося буквально сім куп’янських викладачів. У перший рік нам дуже допомогли харківські коледжі та заклади освіти, які підтримали нас і дали можливість організувати навчання», – говорить Вікторія Щербакова.
Нині в коледжі – 260 студентів та 30 працівників. Освітній процес повністю дистанційний.
«Ми працюємо онлайн, але це не означає, що навчання формальне. У нас є розклад, онлайн-пари, викладачі проводять заняття в прямому ефірі з камерами. Якщо перша пара починається о 8:30, то вона починається о 8:30», – наголошує директорка коледжу.
Водночас найбільшою проблемою вона називає втрату живого спілкування зі студентами.
«Куп’янськ – маленьке місто, всі одне одного знали. Ти приймаєш дитину після 9 класу, а випускаєш уже дорослу людину. Це були не просто студенти, це були наші діти. Зараз усе через екран комп’ютера: і заняття, і захисти дипломів, і виховні заходи», – говорить Вікторія Щербакова.
Майбутнє залишається невизначеним
У січні 2023 року російські ракети С-300 зруйнували навчальний корпус коледжу в Куп’янську.
«Було два прямі влучання. Центральна частина будівлі просто склалася. Потім були ще прильоти – майстерні, гаражі, гуртожиток. На сьогодні, судячи з відео, пошкоджень стало ще більше», – каже керівниця закладу.
Сама Вікторія Щербакова також залишилася без дому.
«Останнє, що бачила – будинок ще стояв, але без даху, зі зруйнованими поверхами. Спочатку він вигорів усередині, а потім були нові пошкодження. Зараз доступу туди немає», – розповідає освітянка.
Попри це, коледж продовжує працювати та навіть готується до нового набору студентів. За словами Вікторії Щербакової, попит на навчання залишається.
«Ми більше почали працювати над сайтом, соцмережами, рекламою. Уже телефонують, питають про вступ. Це дуже мотивує», – говорить директорка коледжу.
Утім, майбутнє самого закладу залишається невизначеним. Нещодавно коледж отримав рішення про реорганізацію.
«Зараз ми перебуваємо у стані припинення як окрема юридична особа. Планується створення філії Харківського автотранспортного фахового коледжу. Це оптимізація системи освіти. Тому ми, як маленький релокований коледж, фактично доживаємо свій час як окремий заклад», – каже керівниця.
Нові професії та дистанційне навчання
У схожих умовах працює й Вовчанський коледж Державного біотехнологічного університету, який також релокувався до Харкова. Тимчасова виконувачка обов’язків директорки Тетяна Бондарєва розповідає, що під час повномасштабної війни заклад навіть відкрив нову професію.
«У нас аграрне спрямування. У коледжі навчають за чотирма напрямами: «Агроінженерія», «Облік і оподаткування», «Агент з постачання» та «Електромонтер з ремонту і обслуговування електроустаткування». У 2024 році ми відкрили нову професію – агент з постачання», — говорить Тетяна Бондарєва.
За її словами, новий напрям створювали з урахуванням потреб ринку праці під час війни.
«Мета відкриття нової професії – забезпечити ринок праці фахівцями, які будуть швидко виходити на роботу та організовувати постачання товарів і послуг у громади», – каже керівниця закладу.
Нині в коледжі навчаються понад 300 студентів, слухачів та учнів.
«Відновити освітній процес було дуже складно. Але нам вдалося. Ми проводимо набори, проходимо акредитації, відкриваємо нові професії. Сподіваємося, що будемо корисні для країни», – говорить освітянка.
Як і більшість закладів Харківщини, коледж працює дистанційно. Водночас практичну підготовку намагаються організовувати разом з роботодавцями.
«Теоретична підготовка дистанційна, а практична – там, де є можливість. Ми укладаємо партнерства з роботодавцями та стараємося влаштовувати студентів на виробничу практику», – пояснює Тетяна Бондарєва.
«Наш дім тепер тут»
Для релокованих коледжів Харків став не просто місцем роботи, а тимчасовим домом. Водночас керівники закладів зізнаються, що думками вони досі залишаються в рідних містах.
«Харків – дуже гарне місто, я його люблю. Але дім є дім. Куп’янськ – це наші спогади, наше життя. І ми намагаємося хоча б шматочок того дому зберегти тут, у Харкові», – говорить Вікторія Щербакова.
Вона додає, що саме пам’ять про рідне місто та людей допомагає триматися далі.
«Як би не було важко, нас тримають спогади. Хочеться навіть тут, у великому місті, зберегти частинку нашого дому. Поки нам не дають повернутися, будемо працювати тут», – каже керівниця коледжу.
Раніше ми писали про те, як і навіщо дорослому йти вчитися нової професії.
