Як вчитель із Вовчанська пішов на війну / Фото: скриншот з відео
Вчитель історії з Вовчанська на Харківщині після початку повномасштабної війни пішов до війська. Нині він служить у Нацгвардії та згадує рідне місто і своїх учнів, частина з яких загинула на війні.
Історію військовослужбовця розповіли у пресслужбі 5-ї Слобожанської бригади «Скіф», передає Слобідський край.
Андрій із позивним Лектор — гвардієць 5-ї Слобожанської бригади «Скіф». До повномасштабного вторгнення він понад 20 років працював учителем історії у Вовчанській гімназії, а також був директором закладу.
24 лютого 2022 року, почувши перші вибухи, він зрозумів, що почалася війна. За його словами, після ранкових обстрілів міста і військових частин поблизу стало очевидно, що Вовчанськ може бути окупований, тому він вирішив виїхати та долучитися до війська.
Спочатку він служив у мінометній батареї та брав участь в обороні Харкова. Згодом виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку, а також на Донеччині, зокрема в районах Соледара і Бахмута.
Найскладнішим, за його словами, є переживати втрати, особливо коли йдеться про його колишніх учнів.
«Інколи дуже боляче, бо ти їх пам’ятаєш дітьми, а на фото вони вже дорослі. Була у мене мрія, що коли війна закінчиться, і я повернуся у свій Вовчанськ, то іменами моїх учнів, які загинули за Україну, а також всіх наших земляків, будуть названі вулиці міста», – розповідає військовий.
Водночас, за його словами, від самого міста практично нічого не залишилося.
«Ви знаєте: досі важко уявити, що це моє місто. Я бачив і постійно передивляюся фото, відео. Бачив багато зруйнованих міст. Бачив села, стерті вщент на Донбасі. Але ніколи не думав, що я побачу своє місто таким», – додає Андрій.
Також він зазначає, що повномасштабна війна показала справжнє ставлення людей.
«Багато тих, кого я знав до війни, які били себе в груди й говорили, що вони патріоти України, коли прийшов ворог, вони стали на його бік, стали колаборантами. Починаючи від голови Вовчанської міськради, його заступників і багатьох-багатьох тих, хто ходили у вишиванках, потім стояли під російськими прапорами й співали гімн росії. Цього, звичайно, ні я, ні мої побратими, ні мої учні, я думаю, ніколи не пробачать», – розповідає військовослужбовець.
Андрій зберігає фотографії школи, у якій працював, і порівнює їх із сучасними знімками зруйнованої будівлі.
Наразі військовий продовжує службу. Каже, що головною підтримкою для нього є родина, і він має намір і надалі виконувати свої завдання на фронті.
Нагадаємо, що до Дня Національної гвардії України військові 5-ї Слобожанської бригади «Скіф» розповіли, що мотивує їх продовжувати службу та воювати проти російських військ.
Ваша підтримка – запорука нашої щоденної праці. Ставайте частиною спільноти «Слобідського краю».
