Фермерка з Балаклії Анна Страхова / Фото: Анна Страхова
Фермерка з Балаклійщини Анна Страхова отримала 1,6 мільйона гривень грантової підтримки на сучасний трактор, опанувала керування ним і тепер за потреби сама працює в полі. Після смерті батька, з яким разом починала агробізнес, Анна продовжує розвивати сімейне господарство попри заміновані землі, кадровий дефіцит і близькість фронту.
«Хто хоче – шукає можливості»
До повномасштабного вторгнення Анна Страхова разом із батьком розвивала сімейне фермерське господарство. Після його смерті саме їй довелося взяти на себе не лише управління підприємством, а й частину роботи, яку раніше виконували чоловіки.
Як розповідає жінка, її батько на початку війни майже у 60 років став добровольцем на захист України. Після демобілізації повернувся до родинної справи.
До повномасштабного вторгнення дочка з батьком працювали як фермери-одноосібники. Згодом Анна подала ідею перейти до нової моделі роботи. Спочатку вони господарювали як фізичні особи-підприємці, а у 2024 році заснували товариство з обмеженою відповідальністю «Агромама».
«Працювати у статусі ФОП нині вже недостатньо. Для розвитку господарства потрібне підприємство, зокрема через питання бронювання працівників», — розповідає Анна Страхова.
Сьогодні у господарстві працюють двоє трактористів — один пенсіонер, інший має відстрочку від мобілізації. Уже третій місяць підприємство намагається отримати статус критично важливого, щоб мати можливість забронювати ще одного працівника.
«Самій доводиться вести бухгалтерію, оформлювати договори, працювати агрономом, контролювати внесення добрив, стежити за шкідниками й організовувати всі польові роботи. Без чоловічих рук дуже важко», — говорить керівниця господарства.
За освітою Анна — економіст-менеджер. Понад 13 років працювала бухгалтеркою, а згодом повністю перейшла в аграрну сферу. Зізнається, що багатьом речам навчалася самостійно — на власних помилках, завдяки порадам досвідчених колег і фаховим консультаціям.
«Хто хоче — шукає можливості», — каже фермерка.
Без майна і техніки
Під час окупації російські військові розграбували будинки родини, пошкодили сільськогосподарську техніку, вивезли причепи та інше майно. Не меншою проблемою залишаються поля.
Частина земель, яка знаходиться в межах села Вербівка, і досі замінована. Деякі ділянки родина почала обробляти лише після консультацій із військовими. Для інших подали заявку через Державний аграрний реєстр на гуманітарне розмінування.
За словами Анни, уже визначено виконавця робіт, який має розпочати очищення полів найближчим часом.
«Тепер іду за двох»
Найважчим випробуванням для родини стала смерть батька — Сергія Кузіна.
Після служби він повернувся до господарства, щоб бути у поміч доньці. Але під час чергового медичного огляду лікарі виявили важке захворювання.
Майже рік родина боролася за його життя. Але хвороба виявилася сильнішою.
«Я не маю права опустити руки. Беру участь у грантових програмах, шукаю працівників, борюся за кожного з них і тепер іду вже за двох», — говорить Анна.
«Якщо треба – значить треба»
Через нестачу працівників керівниця господарства вирішила сама навчитися працювати на сучасній техніці.
Вона пройшла тримісячне навчання, а завдяки гранту Українського ветеранського фонду отримала 1,6 мільйона гривень на придбання сучасного трактора New Holland T6050 потужністю 130 кінських сил.
Попередній трактор МТЗ-892 вимагав значних фізичних зусиль. Новий New Holland із коробкою-автоматом, за словами Анни, значно простіший у керуванні, тому вона без вагань сіла за його кермо.
Тепер за потреби фермерка сама переганяє техніку між полями, працює з навісним обладнанням, допомагає завантажувати добрива та підміняє механізатора.
«Тракторист працює із сівалкою, а я їду слідом з іншим обладнанням. Так ми економимо час і встигаємо зробити більше», — розповідає жінка.
Анна каже, що за потреби готова працювати навіть на комбайні.
«Якщо треба — значить треба», — говорить фермерка.
Попри небезпеку господарство розширюється
Попри близькість до фронту, «Агромама» не скорочує площі обробітку, а навпаки — бере в оренду нові земельні паї.
Поля підприємства розташовані на території Балаклійської громади, деякі землі — на межі з Донецькою. Тому техніку доводиться постійно переганяти між ними.
Чоловік Анни також є учасником бойових дій і допомагає працювати в господарстві. На полях поблизу лінії фронту фермери регулярно знаходять уламки збитих «шахедів» та наштовхуються на вирви від ракет.
«Пристосовуємося до нових умов. Іншого виходу немає», — зазначає Анна Страхова.
Грант допоміг підтримати інших
Однією з умов грантової програми було створення робочих місць і підтримка місцевої громади.
Анна каже, що це повністю збігається з її власними принципами.
Разом із працівниками господарства вони вже допомогли місцевому фермеру — учаснику бойових дій, син якого перебуває в російському полоні. Для нього безкоштовно обробили, засіяли й обприскали 12 гектарів землі.
«Я впевнена, що майбутнє українського фермерства — за кооперацією. Коли люди допомагають одне одному, можна вистояти навіть у найтяжчі часи. І хочеться допомагати своєму селу там, де це потрібно», — переконана Анна Страхова.
Раніше ми писали, що росіяни «шахедами» атакували пшеничне поле в Олексіївській громаді.
Дякуємо, що прочитали цей матеріал. Приєднуйтесь до читацької спільноти «Слобідського краю».
