Зараз добровольці лагодять будинки в Богодухові після ракетного удару.
37 волонтерських організацій Харкова об’єдналися у «Групу швидкого реагування», аби допомагати людям, що постраждали від обстрілів у Харкові та Харківській області.
Вони можуть закрити тисячу вибитих вікон за один день, полагодити дах, надати першу медичну, психологічну та навіть юридичну допомогу. У Харкові з’явилася «Група швидкого реагування» — об’єднання сотень волонтерів, що допомагають людям, які потрапили під ворожий обстріл.
Їде той, хто потрібен
Харків’яни добре знають, що після кожного ворожого обстрілу у дворі будинку неодмінно з’являються ці люди. Одні розставляють столи з наїдками та напоями, аби постраждалі та комунальники могли підкріпитися, інші ріжуть листи OSB та закривають ними вікна, треті спілкуються з людьми у стані глибокого стресу. Це — волонтери, які кожен у свій спосіб допомагають місту пережити війну.
Таких організацій у місті — десятки, від досвідчених і розгалужених, як «Проліска», до невеличких, що складаються з кількох людей. Усі вони мають свою специфіку та допомагають жертвам обстрілу у різний спосіб. Нещодавно 37 таких організацій об’єдналися в «Групу швидкого реагування» з єдиним координаційним центром. Тепер вони зможуть ефективніше допомагати постраждалим не лише в Харкові, а й в області.
«У кожної з цих організацій є обмежений перелік ресурсів. Ми комунікуємо з усіма та координуємо. Це потрібно, щоб не дублювати ці послуги і щоб люди після обстрілів не дзвонили до трьох-чотирьох організацій одночасно», — пояснює UA-NEWS.in.ua голова Координаційного гуманітарного центру Євген Коляда.
Кожного разу на місця обстрілів їдуть будівельники. Фото: «Добробат»
Працює це так: якщо в якомусь населеному пункті стався обстріл, селищний голова або начальник військової адміністрації телефонує до координаційного центру та просить про допомогу. Там у нього питають про масштаби руйнувань, якщо потрібно, просять вислати світлини. У залежності від ситуації формується команда — представники всіх організацій не їдуть, лише ті, які потрібні в даній ситуації. Як правило, завжди їдуть волонтери-будівельники, везуть OSB-плити, шифер, плівку, адже руйнування внаслідок обстрілів є завжди. Якщо ракетний чи бомбовий удар стався нещодавно, то долучаються і спеціалісти з першої домедичної допомоги та психологи. Час від часу виїжджають юристи, які можуть дати пораду, як правильно зафіксувати наслідки обстрілів та оформити заявку на компенсацію.
Волонтери їздять в усі райони області, зокрема і в Куп’янськ, який постійно обстрілюють.
«Комунікуємо з департаментом цивільного захисту, ДСНС та поліцією в районах. Узгоджуємо свої виїзди та просимо дозволу кожного разу, бо ситуація безпекова не дозволяє нам приїжджати без погоджень. Їдемо, коли вже більш-менш безпечно, щоб можна було спокійно працювати», — уточнив Євген Коляда.
Сьогодні волонтери працюють у Богодухові. 27 серпня росіяни обстріляли місто з РСЗВ «Торнадо».
Треба більше людей та машин
Об’єднання дозволило волонтерським організаціям частково перекласти на Координаційний центр турботу про будматеріали. Зараз завдяки благодійникам та міжнародним партнерам волонтери накопичили на складах 10 000 OSB-плит, запаси шиферу та плівки, а також робочих інструментів — можна більше не хвилюватися, чи вистачить їх, перед кожним виїздом. Також групи швидкого реагування забезпечені генераторами та пальним для них та автомобілів.
Усі волонтери мають страхові поліси, каски, аптечки, рації. Є і бронежилети, але їх майже ніколи не використовують — надто важкі для того, аби в них фізично працювати, тому зараз координаційний центр шукає легші.
Волонтерам потрібні легкі бронежилети. Фото: «Проліска»
Як завжди, ГШР треба більше робочих рук та автомобілів, щоб возити по області будматеріали. Хоча зазвичай команда об’єднаної «Групи швидкого реагування» може за день закрити до 1000 вибитих вікон, хотілося б проводити ротацію, аби давати будівельникам перепочинок. Втім, у кожному населеному пункті у добровольців завжди знаходяться помічники.
«Єдність українська — вона нікуди не ділася, просто зараз так сильно не підсвічується, але коли біда трапляється — українці об’єднуються. Ми неодноразово спостерігали, як у селах та містах після прильотів люди допомагають один одному, розбирають завали, ходять за продуктами, до цього долучаються навіть діти», — каже керівник «Координаційного гуманітарного центру».
Автор: Олена Павленко
