Майже половина опитаних вважає Харків насамперед українським містом.
74% жителів Харкова з початку війни стали більше розмовляти українською мовою, третина понад усе в місті люблять сад Шевченка та Центральний парк, а кожен четвертий із тих, хто виїхав за кордон, не планує повертатися.
Вперше з початку повномасштабної війни соціологи дослідили настрої, плани та мрії харків’ян, їхнє враження від міста та думки щодо його перспектив. Опитування проходило як серед людей, що лишилися вдома, так і серед вимушених переселенців. У ньому взяли участь 605 респондентів різного віку та статі.
Що значить бути харків’янином?
Дослідження проводили спеціалісти бюро «Соціологіст», вони поєднали різні методи роботи з людьми: дискусії у фокус-групах, онлайнопитування із випадковим відбором респондентів та особисті інтерв’ю. Усіх респондентів розділили на чотири групи:
- харків’яни, що лишились в місті;
- харків’яни, що виїхали в інші області України у 2022 році;,
- харків’яни, що з 2022 року живуть за кордоном;
- переселенці з інших регіонів у Харкові.
Остання група, за висновком експертів, має величезний потенціал як впливова частина громади Харкова. За оцінками дослідників, переселенців із Харківської та Донецької областей у місті зараз не менше 20%, і переважна більшість з них планує лишитися в ньому жити.
«Вони вбачають у Харкові другий дім, говорять про нього з великою любов’ю, не сприймають його як транзитне, і вони стануть великою частиною населення — приблизно 20% громади, і це люди, на яких можна покластися», — каже засновниця бюро «Соціологіст» Тетяна Зуб.
Серед харків’ян, які зараз перебувають у місті, приблизно 50% нікуди не виїжджали під час великої війни і стільки ж виїжджали, але повернулися. Причому абсолютна більшість — 64% опитаних — повернулися просто тому, що скучили за домом. Серед харків’ян, що зопинилися в інших регіонах України, більшість планують повернутися, а от за кордоном лише 14% харківських мігрантів мають такі плани.
«Чим довше триватиме війна, тим складніше буде повернути таких людей, ми вже бачимо таку тенденцію. Це вже 14% людей, які можуть визнати що вони не повернуться. Ще 12% вагаються з вибором, але я думаю, що велика частина з тих людей насправді схиляються до того, щоб не повернутися, просто не говорять про це», — уточнила керівниця дослідження.
Тим часом дослідження виявило цікаве самосприйняття жителів Харкова як вдома, так і за кордоном. Як з’ясувалося, їм зовсім не обов’язково жити у Харкові, аби вважати себе частиною громади. Так, 50% опитаних на запитання «Хто, на вашу думку, може вважатись харків’янином?» відповіли — усі, хто самі вважають себе харків’янами. Дещо більше — 55% — кажуть, що для цього треба народитися у Харкові, а 46% думають, що харків’янином можна вважати кожного, кому подобається Харків та життя у місті.
Люблять парки, переходять на українську
Соціологи підтвердили загальну думку про те, що харків’яни люблять своє місто та мають його позитивний образ.
На питання «Як особисто ви бачите сьогоднішній Харків?» 72% відповіли: «Харків — незламний». На другому місці за популярністю твердження «Харків — чисте та комфортне місто». Найбільше за все у цьому чистому та комфортному місті його жителі люблять парки — більше третини респондентів назвали Сад Шевченка, Центральний парк або Саржин яр своїм улюбленим місцем. Питання було відкритим, тож дослідників вразила кількість варіантів, яку запропонували самі люди — 1280. Соціологи не очікували, що харків’яни так прив’язані до своїх локальних, районних скверів та місць зустрічей.
Харків’яни вдячні за «незламність» насамперед військовим (71%), комунальникам (67%), рятувальникам і медикам (63%). Що ж стосується «українськості» міста, то після початку повномасштабного вторгнення 74% харків’ян стали частіше спілкуватися українською, найбільше таких серед тих, хто виїхав в інші регіони України, тобто потрапив в україномовне середовище. Більшість опитаних виявились білінгвами — людьми, що однаково говорять як українською, так і російською.
«На дискусіях учасники обговорювали цікаву ідею про те, що Харків завжди був дуже різноманітним в соціальному та культурному розрізі, і що важливо зберегти цю багатошаровість, об’ємність, багатогранність», — такий висновок зробили дослідники.
У Харкові оптимістів більше, ніж за кордоном
Ще одна цікава тенденція, яку виявило дослідження: опитані, що залишаються у Харкові, оцінюють стан справ у місті оптимістичніше, аніж люди, які виїхали після початку великої війни. Причому найбільше песимістів серед тих, хто зараз проживає за кордоном.
«Ті, хто в Харкові, сприймають життя здебільшого позитивно, ми бачимо, що місто живе, все працює, ми ходимо в кав’ярні, ресторани, кінотеатри. І ми знаємо, що життя в місті є, ми бачимо, як повертаються люди, і хочемо бачити перспективи міста. Ті, хто виїхали, мені здається, по-перше, вони не бачать. Коли вони читають в Телеграм-каналах: приліт, приліт, приліт, у них вже складається уявлення, що тут «Алеппо», що тут вже каменю на камені немає», — розповіла дослідникам одна з учасниць опитування, жінка 58 років.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Харкові поважають владу, втрачають заощадження та тримають «тривожні валізи»
Абсолютна більшість опитаних — аж 86% — дізнаються інформацію про місто з месенджерів, переважно це Телеграм. Навіть спілкування з близькими і знайомими у якості джерела інформації лише на другому місці з величезним відставанням (49%). Те, що зазвичай називають офіційними джерелами інформації, — телебачення, радіо та електронні ЗМІ — використовують як джерело інформації про Харків не більше 20% респондентів.
«Люди, які виїхали, часто сприймають безпекову ситуацію в Харкові набагато гостріше ніж ті, що знаходяться в місті, в епіцентрі подій. Можливо, просто постійний стрес викликає адаптацію. Учасники дискусій зазначили, що життя міста в новинах висвітлюється емоційно, напружено і часто лише в негативному контексті. Ті, хто в Харкові, сприймають місто більш позитивно», — каже соціологиня Поліна Алпатова.
Головною проблемою Харкова опитані назвали безпекову ситуацію (88%), половина незадоволені негараздами в комунальній сфері. Майже третина опитаних назвали головною проблемою брак дитячих садочків та шкіл.
«Ставлення до метрошколи в них неоднозначне, тобто, не завжди позитивне, хоча вона вже стала одним із символів Харкова. Але не всі позитивно сприймають те, що діти увесь день під землею», — розповідає Тетяна Зуб.
За її словами, в майбутньому відсутність освітніх можливостей в місті може стати проблемою, адже 74% респондентів після завершення війни бачать Харків містом освіти і містом студентів, як раніше.
Загалом же думки про майбутнє міста однаково оптимістичні як у тих, хто лишився, так і у харків’ян у від’їзді. 76% опитаних сказали, що Харків після війни буде безпечним або відносно безпечним містом, більшість респондентів (86%) упевнені, що відновлений після війни Харків виглядатиме краще, ніж раніше. При цьому більше половини опитаних вважають, що відновлювати до стану «як було» потрібно лише центр міста, а от спальні райони варто було б перебудувати.
Автор: Олена Павленко
